Макіавелізм як схильність до маніпулятивної поведінки.

     «Маніпуляція» розглядається як прихований психологічний вплив на людину (групу людей) з метою спонукання до дій, що суперечать її (їх) власним інтересам.
                                         

     У загальному випадку кожна людина здатна до маніпулятивної поведінки, але деякі люди до неї більше схильні, ніж інші. Це пояснюється специфічними особистісними рисами й іншими психологічними особливостями макіавеллістів. 

    Маніпулятивною варто вважати дію або взаємодію, яка відповідає наступним критеріям:

               1) має прихований характер впливу;

               2) містить егоїстичну мотивацію – здійснюється в інтересах лише однієї сторони й  спрямовується проти актуальних потреб іншої;

              3) отримувачі повідомлення не здатні зрозуміти реальні наміри або бачити повні наслідки настанов, які захищає маніпулятор, або дій, до яких він спонукає;

              4) існують порушення діалогових принципів.

       Говорячи про маніпулятивність, як про соціально-психологічний феномен, необхідно перш за все проаналізувати дане поняття.

      Маніпулятивність як соціально-психологічне явище має внутрішній та зовнішній прояви. До внутрішніх проявів відносяться маніпулятивні настанови – схильність маніпулювати іншими, переконаність людини у доцільності та необхідності застосовувати маніпуляції для досягнення власних цілей, внутрішня готовність використовувати маніпулятивні прийоми, відсутність етичних пересторог використання оточуючих як «засобів», «маріонеток» для досягнення необхідного результату – макіавеллізм.

      Зовнішні прояви маніпулятивності – це реалізація маніпулятивних настанов, застосування маніпулятивних прийомів на практиці.

     На думку одного з творців мак-шкали Р. Крісті та його учениці Ф. Гейс, макіавеллізм є психологічним синдромом, заснованим на поєднанні взаємопов’язаних когнітивних, мотиваційних і поведінкових характеристик. Макіавеллізм слід розглядати як стійку рису особистості, що віддзеркалює систему ставлень людини до інших людей, соціальної дійсності.

      Головними психологічними складовими макіавеллізму як риси особистості є:

            1) переконаність суб’єкта в тому, що при спілкуванні з іншими людьми ними можна й навіть потрібно маніпулювати;

           2) володіння навичками та конкретними уміннями маніпуляції. Останні включають здатністьпереконувати інших, розуміти їхні наміри й причини вчинків. акіавеллізм як особистісна риса відображає бажання й намір людини маніпулювати іншими людьми в міжособистісних стосунках.

      «Макіавеллізм, зазвичай, визначається як схильність людини в ситуаціях міжособистісного спілкування маніпулювати іншими людьми за допомогою тонких, ледве вловимих або не фізично агресивних способів. До прикладу: лестощами, обманом, підкупом або залякуванням».

      

     Макіавеллізм  — «використання хитрості і лукавства в управлінні державою або взагалі в адмініструванні», про що йшлося в працях італійського дипломата і письменника Відродження Нікколо Макіавеллі. Слово має аналогічне використання в сучасній психології, що характеризує лукавий стиль міжособистісного спілкування, пов'язаний із цинічними і прагматичними нехтуваннями моралі. «Макіавеллі» як слово стало дуже популярним в кінці 16-го  століття в англійській мові, хоча термін «макіавеллізм» вперше наведений в Оксфордському словнику англійської мови від 1626.

      Макіавеллізм також термін, який деякі соціальні та особистісні психологи використовують, щоб описати тенденцію людини бути безпристрасним, і, отже, в змозі самого себе відокремити від загальноприйнятої моралі, обманювати і маніпулювати іншими. У 1960 році Річард Крісті та Флоренц Л. Гейтс розробили тест для вимірювання рівня макіавеллізму людини (іноді званий Мак-тест). Двадцять пунктів опитування особистості стало стандартним інструментом оцінки макіавеллізму. Люди з високим рівнем макіавеллізму (від 50 балів і вище), як правило, схвалюють такі твердження, як «Ніколи не говори кому-небудь, чому ти робиш щось, якщо тобі це не приносить вигоди» (№ 1), але не ті, на кшталт: «Більшість людей в основному хороші і добрі»(№ 4), «Потрібно завжди бути чесним, незважаючи ні на що», (№ 7) або «Успішні люди в основному чесні і хороші»(№ 11). Використовуючи шкалу макіавеллізму, Крісті та Гейтс провели безліч експериментальних тестів, які показали, що міжособистісні стратегії і поведінки «високих Мак» і «низьких Мак» відрізняються. Їх основні результати були широко розповсюджені. Наприклад, Мак —показники чоловіків, в середньому, трохи більші, ніж макіавеллізм жінок.
      Сенс поняття складається із трьох психологічних факторів:

1.      Поведінка - Маніпуляція людьми.

2.     Відношення - Емоційна маргінальність; лише на свою користь, яку отримують через інших через маніпуляцію.

3.     Ігнор  соціальної моралі.

   Макіавеллізм є однією з трьох рис особистості, що разом з нарцисизмом і психопатією складають так звану темну тріаду. Деякі психологи вважають макіавеллізм по суті субклінічною формою психопатії, хоча останні дослідження показують, що хоч макіавеллізм і психопатія частково схожі, вони є різними конструкціями особистості. Макіавеллізм, як було виявлено, негативно корелює з доброзичливістю  і сумлінністю, (факторами великої п'ятірки моделі особистості. Тим не менш, макіавеллізм більш високо корелює з чесністю шестифакторної HEXACO моделі, ніж з будь-яким з факторів великої п'ятірки. Макіавеллізм також був розташований в моделі міжособистісної поведінки, який складається з двох незалежних факторів співдіїї і спілкувань. Співдія посилається на мотивацію до успіху і індивідуалізацію себе, в той час як спілкування відноситься до мотивації, щоб злитися з іншими і підтримувати групові інтереси. Макіавеллізм знаходиться в квадранті міжособистісної поведінки, що визначається високою співдією і низьким спілкуванням. Макіавеллізм, як було встановлено, лежить на діагоналі моделі міжособистісної поведінки, звану self-construal, де є тенденція віддавати перевагу спілкуванню через співдіїї. Це говорить про те, що люди високими показниками макіавеллізму не просто хочуть досягти, вони хочуть зробити це за рахунок (або принаймні без обліку) інших.

    Люди з високим рівнем макіавеллізму завжди схильні демонструвати свої сильні сторони. Вони роблять це незалежно від ситуацій і обставин, у які поставлені. У спілкуванні вони, найчастіше, орієнтуються тільки на себе, а не на партнера . „Сильний” макіавелліст, як правило, не є гнучким комунікатором, який розуміє необхідність урахування психологічних особливостей партнера. Макіавеліст розумний, сміливий, амбіційний, наполегливий, егоїстичний тощо. Він характеризується конструктивною (здатний давати коректні відмови на необґрунтоване прохання, адекватно виражати негативні й позитивні емоції соціально-прийнятним способом, підвищувати рівень самоствердження в „сервісних” ситуаціях, ініціювати спілкування) і домінантною (безумовна відмова у виконання необґрунтованого прохання, демонстративність, перевага негативних емоцій над позитивними, гіперпотреба в ініціації спілкування) стратегіями поведінки. Людина з низьким рівнем макіавеллізму, найчастіше боягузлива, нерішуча, легко піддається впливу, чесна, сентиментальна і надійна. Характерні риси такої невпевненої людини – це невміння відмовляти в необґрунтованому проханні, вимагати, відстоювати свої права, виражати позитивні й негативні емоції й установлювати контакти. 

        Представники професій на кшталт „людина-людина” мають більше виражений рівень макіавеллізму, ніж представники „людина-техніка”, відповідно вони проявляють розуміння-прийняття маніпуляції. Чоловіки й жінки старшого віку мають більше низький рівень макіавеллізму й більше схильні розуміти маніпуляцію по типу розуміння-відкидання, ніж юнаки й дівчата. Зазначений феномен пояснюється тим, що макіавеллізм як властивість особистості в повсякденному житті проявляється в маніпулятивних тактиках, спрямованих на досягнення суб’єктом конкретних кар’єрних та інших подібних цілей. Такі тактики для молодих людей найбільш ефективні в короткострокових контактах, спілкуванні, що не припускає встановлення близьких людських відносин. У старшому віці у людей, по-перше, скорочується кількість таких соціальних ситуацій, а, по-друге, звужується коло близьких знайомих, якими по очевидних причинах небажано маніпулювати. Знайдені також статеві розбіжності в розумінні маніпуляції: чоловіки значно частіше проявляють „розуміння-прийняття” маніпуляції, у той час як жінки біють за схемою „відкидання-розуміння-відкидання”. Крім того, є дані про наявність позитивного зв’язку між маніпулятивними зусиллями й установками батьків і дітей, а також припущення про подібність показників по шкалі макіавеллізму в подружніх парах.

      Отже, макіавелліст – це суб’єкт, який маніпулює іншими на основі власного кредо, тобто певних життєвих принципів, які слугують для нього виправданням маніпулятивної поведінки. Маніпулювання іншими людьми, на його думку, відповідає природі людини, тому він не бачить в цьому нічого поганого. Просто найбільш ефективний спосіб досягнення своїх цілей – використовувати для цього інших людей.